Офіційний портал
Запорізької міської влади

69105, м. Запорiжжя, пр. Соборний 206


ІІ. Запорізький край у період середньовіччя

Готи, гуни, авари на території Запорізького краю

У І ст. н. е. зі Скандинавії на південь почали переселятися германські племена готів. У ІІІ ст. н.е. вони доходять до нижнього Дніпра, у тому числі до території сучасної Запорізької області. Готи витіснили сарматів, зруйнували причорноморські міста. Ці походи (готські війни) тривали з 239 по 269 рр. На завойованій території готами було створене нове королівство, що досягло своєї могутності за короля Германаріха (332-375 р.р.). Тому королівство ще називають “державою Германаріха».

Готи перебували на стадії військової демократії. Було поширене патріархальне рабство. Займалися кочовим скотарством, полюванням, збиральництвом. Ремісники обробляли метал, кістку, дерево та камінь. Велике значення мала торгівля. Селилися родами серед населення, що жило у нашому краї.

Готи були розгромлені гунами. Гуни вторгаються у наші степи у 375 році н.е. Вони не просто завойовували народи, а знищували і витісняли їх. Гунські набіги і ряд інших причин привели до переміщення багатьох племен, що дістали назву Великого переселення народів.

У 378 – 445 роках у причорноморських степах існував гунський союз, у його складі опинилася і територія нашого краю. На чолі союзу головний правитель, влада передавалася у спадщину. Суспільство перебувало на стадії військової демократії. Пам'яток гунського часу в нашому краї небагато, знахідки випадкові, тому що гуни рідко ховали померлих у курганах (поховання на о. Хортиця, біля Мелітополя). Своєї могутності гуни досягли за часів Аттіли у 445 - 454 роках. У цей час відбувалися постійні війни з римлянами. Після смерті у 454 р. Аттіли держава гунів розпалася.

Велике переселення народів, однією з причин якого була навала гунів, вплинуло на падіння Західної Римської імперії ( V ст. н. е.). З цього моменту починається епоха середньовіччя.

У 558 р. н. е. у причорноморські степи зі сходу приходять авари, споріднені гунам. Спочатку авари напали на народи, що жили у Приазов ' ї, а потім на антів. У нашій області аварські пам'ятки не відомі, тому що ці кочівники недовгий час жили у степах України. Відомо, що знатні воїни носили кілька шкіряних поясів як ознаку заслуг та заможності воїна. У 567 р. авари переселяються з наших степів на захід, де створюють свою державу – Аварський каганат.

Ранні слов'яни на території Запорізького краю

Прабатьківщиною слов'ян вважаються землі між Дніпром та Одером. У першій половині І тис. н. е. Західна Римська імперія спочатку ослабла, а потім і впала під ударами варварів, яких збільшення населення підштовхувало до переселення. У переселенні прийняли участь прийняли участь і праслов'янські племена. У ІІІ ст. вони брали участь у готських війнах. Частина з них дійшла до Дніпра і до Дніпровських порогів, створивши там поселення. До них належали племена черняхівської культури.

У ІІ – V ст. племена черняхівської культури жили між Дніпром і Дністром (від с. Черняхів на Київщині). Їх поселення досягли і Запорізького краю. Про їх життя ми дізнаємося з знайдених залишків поселень та поховань. Більшість поселень знайдена між Дніпропетровськом і Запоріжжям, у Надпоріжжі (навпроти порогів Дзвонецького, Вільного, Портмашево у с. Біленьке).

Поселення черняхівців знаходилися на схилах балок, річок, не мали оборонних споруджень. Основою господарства було орне землеробство (орали ралом з залізним наконечником). Сіяли пшеницю, ячмінь, просо, горох; мололи на жорнах; розводили велику рогату худобу, свиней, коней, птицю. Велике значення мала металургія і обробка металів, гончарство(посуд), обробка шкіри, дерева, каменя, кістки, зброя зустрічається рідко. Вели жваву торгівлю з причорноморськими містами та Римською імперією.

Виникають великі слов'янські племінні союзи, одним з таких союзів став антський. Перші відомості про антів у 375 р., коли вони були розбиті готами. У 376 р. анти з допомогою гунів розгромили готів. У IV ст. анти починають проникати до нашого краю. Наприкінці V ст. після розгрому гунів шлях на південь для слов'ян був відкритий.

Більшість антських пам'яток V - VII ст. знайдено у нашому краї у районі Хортиці та Дніпровських порогів (поселення переважно поблизу річок). Розвивалось орне землеробство (просо, пшениця, ячмінь, овес, горох, гречка). Розводили коней, велику рогату худобу, свиней. Займалися полюванням, рибальством, бортництвом. Розвивалися ремесла: ковальське, теслярське, ткацьке, обробка каменю, кістки, дерева, гончарство.

Перебували на останній стадії розкладу первіснообщинного ладу: очолювали князі та старійшини влада яких згодом стала спадковою, дружина, раби з полонених, але велика роль племінних зборів.

У VI ст. анти вели завзяту боротьбу з Візантією та аварами. У 602 р., після поразки від Аварського каганату, їх могутність була підірвана, про них більше не згадують сучасники. Але вони не зникли, стали частиною східнослов'янських племен, на основі яких виникла Давньоруська держава – Київська Русь.

Кочові племена на території Запорізького краю. Боротьба слов'ян з кочовиками

На південному сході України сусідами східних слов'ян у VII – X ст. були кочові племена: авари, болгари, алани, хозари, угорці. Пересуваючись зі сходу на захід кочовики на деякий час розселялися в Причорномор'ї та Приазов'ї. Слов'яни вели тривалу боротьбу з аварами, хозарами й угорцями. Про це свідчить військовий табір знайдений біля с. Вознесенівка. Вчені вважають, що дружина цього табору охороняла слов'янські поселення в пониззі Дніпра. У той же час з аланськими та болгарськими племенами, що у VII – IX ст. перейшли до осілого способу життя, складалися мирні відносини.

Після розпаду держави гунів у причорноморських степах залишилися колись скорені ними племена. Праболгари у 635 р. створюють своє об'єднання – Велику Болгарію. Їхній вождь Кубрат уклав союз з Візантією, відновив зруйновані причорноморські міста. Вони кочували приазовськими землями, їх кочовища та стійбища знайдені в Бердянському та Приморському районах.

Основна територія проживання аланів була на Північному Кавказі, але були поселення і в інших місцях. Одне з їх поселень було виявлене археологами біля Кічкаської переправи, балки Канцерівка.

На сході у прикаспійських степах виникає Хозарський каганат. Західні межі Хазарії поступово дійшли до Дніпра. Хозари підкорили частину болгар (інші відкочували на Балкани, де спільно з місцевим населенням створили Дунайську Болгарію).

Основою економіки Хозарського каганату було скотарство, податки з торгових караванів та данина з підкорених племен. У VIII ст. каганат став однією з найсильніших держав Східної Європи. У нашому краї під владою хозар знаходилися алани та болгари, що створили салтовську культуру.

Східні слов'яни підтримували економічні та культурні зв'язки з алано-болгарськими племенами. У ІХ ст. складається культура з спільними алано-болгарськими та слов'янськими рисами. Цьому сприяло спільне проживання. У Х ст. Хазарія слабшає, у 965 р. її знищив князь Святослав. Ця перемога відкрила шлях у степи печенігам, що панували у степах більше 100 років.

У 822 – 836 р. у Північне Причорномор'я з південноуральських степів почали проникати угорці. У наших степах вони кочували недовгий час (певний час у причорноморських степах існувала їхня держава Левадія), їх просування на захід ускладнювалося нападами печенігів та половців. Наприкінці ІХ – на початку Х ст. печеніги витіснили угорців з причорноморських степів. Просуваючись далі угорці дійшли до Панонії, де заснували державу яка пізніше перетворилася у Угорське королівство.

У ІХ ст. склалася Київська Русь з центром у Середньому Подніпров'ї. У південних степах у Х – ХІІІ ст. кочували печеніги, торки, половці. Київська Русь вела з ними війни, ходила у походи у степ (через наш край шлях з варяг в греки). Часто місцем збору військ руських князів була Хортиця. Уздовж Дніпра до самого Чорного моря проживало давньоруське населення (відомі поселення на Хортиці, Байді, біля Ясинуватого і т. д.). Можливо їх називали бродниками.

Печеніги, про яких вже раніше згадувалося, перебували на стадії військової демократії. Вони поділялися на 8 племен-колін, у них 40 родів. Племена очолювали князі-вожді. Князі правили разом з радою старійшин, у важливих випадках збиралися загальноплеменні збори.

На початку Х ст. захопивши степ печеніги почали заважати торгівлі Київської Русі. Це призвело до постійних воєн Русі з печенігами (у 915 р., 920 р.). Однак, східні слов'яни і печеніги не завжди були ворогами. У 941 р. печеніги навіть допомагають князю Ігорю у війні з Візантією.

Після розгрому Хазарії печеніги активніше проникають до степів, у 972 р. у битві з печенігами загинув Святослав. До середини ХІ ст. Відбулося 16 великих воєн з печенігами. У 1036 р. вони були розгромлені Ярославом Мудрим та відкочували до Візантії.

У 1055 р. на Русь уперше вторглися торки. Руські князі зрозуміли загрозу і у 1060 відбувся їх спільний похід проти торків. Торки потрапили у важке становище, до того ж з іншого боку на них тиснули половці. Торки помирилися з Руссю, частина перейшла на службу до руських князів. Торки перебували на стадії військової демократії, входило 24 племені (у тому числі підкорені печеніги). Тих, що залишилися у степах на початку ХІІ ст. привів на Русь Володимир Мономах.

Після смерті у 1054 р. Ярослава Мудрого Русь була поділена, почався період феодальної роздробленості. Цим скористалися половці. У 1054 р. відбулося перше половецьке вторгнення. У середині ХІ ст. половці зайняли всі південні степи, у тому числі і наш край, печеніги і торки були витіснені або підкорені.

Половецька земля не мала чітких кордонів. Половці постійно кочували. У них відбувався розклад родоплемінних і формування феодальних відносин. На чолі феодальних сімей стояли вільні половецькі воїни. Вони були васалами глав родів – князів. Князі підкорялися правителям племінних союзів – ханам. У нашому краї у кінці ХІ ст. кочували орди ханів Боняка і Тугоркана. Центр орди називався вежею.

Лише наприкінці ХІ ст. розпочинаються спільні організовані походи руських князів проти половців. Їх ініціатором був В. Мономах. У 1103 р. руські дружини зібралися на Хортиці, похід у Приазов'я проти Урусоби. 4 квітня битва біля р. Молочної. Половці були розгромлені, загинуло 12 ханів і один опинився у полоні. Потім походи у 1107, 1108, 1109 р. Але після смерті Мономаха усобиці завадили остаточно розгромити половців. Князі все частіше починають запрошувати половців на Русь як союзників, частішають набіги на південні князівства. Особлива небезпека з 70-х років коли половці поступово об'єднуються під владою Кончака. Це підштовхнуло князів до спільних дій (розбили половців у 1184 та 1190 р.). З кінця ХІІ ст. самостійні походи половців на Русь припиняються, Кончак так і не зміг створити єдину державу. На початку ХІІІ ст. відносини половців з Руссю покращилися. У 1223 р. спільний похід проти монголів який завершився досить невдало. У 30-40 р. половці продовжували боротися з монголами, але у результаті їх степи були підкорені новими завойовниками, половці були або витіснені або підкорені і увійшли до складу Золотої Орди.

Запорізький край у епоху пізнього середньовіччя.

У ХІІІ ст. з глибин Азії з'являються монголи. У 1220 р. відбувається битва монголів з половцями, яка завершилася нічим. У 1222 монгольські воєначальники Джебе та Субудай розбивають половців. Один з найбільш могутніх половецьких ханів Кончак звертається за допомогою до руських князів.

У квітні 1223 р. руські війська зібралися біля Хортиці, до них приєдналися і половці. Перші загони монголів були розбиті, почалося переслідування. Однак це була пастка. 31 травня (16 червня) 1223 відбулася битва на р. Калка (Кальчик Розовського району). Руські війська, які билися окремими загонами, були розбиті по частинам. Загинуло 6 князів. Але на той час монгольські війська були виснажені, вони повернули назад.

У 1236 р. новий похід монголо-татар. Його очолив Батий. У 1238-1239 рр. були розбиті половці. Частина половців була знищена та підкорена, інші відкочували на захід (Угорщина, Болгарія).

У 1238 р. відбувся перший похід монголо-татар на Русь. 6 грудня 1240 р. був узятий Київ. Після завоювання Русі монголо-татари розпочали похід у Західну Європу. 1241 – Польща, Угорщина, Балкани. Однак у 1242 р. вони повертають назад.

У 1243 р. у пониззі Волги було створено місто Сарай – столицю Золотої Орди. З ІІ пол. ХІІІ ст. наш край входить до складу Золотої Орди. З 70-х років ХІІІ ст. наш край у складі улусу Ногая, який вів самостійну політику що призвело до двовладдя у Золотій Орді. Ногай вів війну з ханом Токтою. У 1298-1299 рр. переміг Ногай, але у 1300 розбитий, узятий у полон та страчений. Війна підірвала міць Орди.

Найбільший розквіт Орди у XIV ст. у часи ханів Узбека та Джанібека. Карбується монета, будуються міста. У другій половині ХІV ст. відбувається занепад Золотої Орди. У 1362 р. ординці розбиті литовцями у битві під Синіми Водами (Синюха притока Південного Бугу). Запорізький край стає прикордонною зоною між Золотою Ордою та Великим князівством Литовським. Пізніше Литва потрапляє у залежність від Польщі, справи нашого краю перестають цікавити литовську владу. Влада Великого князівства Литовського над Нижнім Подніпров'ям слабшає.

Зростає вплив Кримського ханства (1443-1783) яке відокремилося від Золотої Орди. Першим кримським ханом стає Хаджі-Гірей. Під час його правління були зруйновані побудовані у Нижньому Подніпров'ї великим князем литовським Вітовтом. Під владою Кримського ханства опиняється і частина нашого краю.

На межі Кримського ханства та Польсько-Литовської держави виникає так зване Дике поле (так називали малозаселені території на кордоні між Кримським ханством та Великим князівством Литовським). Сюди проникають втікачі, уходники (ті хто займалися на цих територіях промислами – рибальством, полюванням).

У 1478 р. Кримське ханство потрапляє у залежність від Османської імперії. У результаті розпочинаються постійні набіги татар на українські землі. Литовська влада не могла ефективно захистити українське населення від цих нападів. Місцеве населення було змушене самостійно захищатися. Саме це стає однією з головних причин виникнення козацтва. Перші відомості про козаків на Україні з'являються у 1492 р.


Яндекс.Метрика  
Шановні відвідувачі і користувачі сайту,
ми будемо вдячні, якщо Ви не забудете зробити посилання на нашу адресу www.meria.zp.ua
при використанні матеріалів сайту.

© 2007
Разработка сайта Smart Internet